Коли усе зміниться?

Природа змін часто пов’язана з бажаннями самої людини щось перебудувати, невдоволенням існуючого порядку, життя чи положення. Проте не тільки у людини є важелі змінювати обставини, тут можуть виступати рушійною силою і політичні, і соціокультурні та навіть техногенні причини.

На даному етапі наше життя має досить складні виклики пов’язані з проходженням карантинних обмежень, у зв’язку з пандемією коронавірусу. Соціальна дистанція, наявність вакцинації, довідок вимагає від людства зміни звичного життя, проходження додаткових випробувань на міцність та витривалість не тільки фізичну, а й моральну. Почастішали випадки домашнього насильства, сварок та непорозумінь, оскільки зменшилась роль соціального життя та спілкування, усе більше фокусування відбувається на родині через те, що діти навчаються дистанційно (залишаючись вдома), частина працюючого населення змушена перейти у формат домашнього виконання обов’язків. Родина нині збирається дома не надвечір, а фактично перебуває більшу частину дня поруч один з одним.

Батьки змушені не тільки працювати, а й вчити з дітьми уроки, не маючи часто до того педагогічного хисту, тобто наразі їх робочий день подвоюється, втома та роздратування накопичуються, як результат - маємо обмаль терпіння. Таке положення не є виправданням насильству. Варто не залишати перевантаженою одну людину у сім’ї, а рівномірно розподіляти обов’язки, тоді така родина зможе пройти нинішні випробування з найменшими ускладненнями стосунків.

І будемо чесними – люди не готові сприймати таке положення нормою життя. Оскільки соціальних контактів поменшало, тиск внутрішній, емоційний, відбувається на межі терпіння та нестерпності, усе частіше відбуваються агресивні прояви. Так що ж у такому випадку можна зробити?

По-перше

Прийняти той факт, що це з нами відбувається і ми повинні адаптуватися до такого нашого нового формату життя. На противагу, часто можемо почути, що все нас дратує, це неможливо терпіти і зриваємося на ближніх, слабших за цілу систему, що перетворилася.

По-друге 

І це суттєво: тим, хто представляє керівні посади на підприємствах та організаціях (керівники, управління, заступники, вчителі)  необхідно виходити на спілкування з працівниками, батьками, пояснюючи свої дії, даючи повну інформацію альтернативних можливостей. Як ніколи люди потребують такого спілкування, оскільки у хаосі недолік інформації змушує домислювати та ображатися людям, створюючи агресивні настрої, які неминуче знайдуть відображення і у сімейному житті. Таке спілкування дає можливість зменшити психологічний тиск, стабілізувати емоційний стан, дати відповіді на питання.

По-третє

Нам усім варто розуміти, що таке положення буде не завжди, ніколи, навіть максимальне соціальне напруження, не залишається на пікових точках, так чи інакше ситуація піде на спад. Випробування минуть, а порушені зв’язки залишаться, і з цим прийдеться ще працювати. Залишатися людьми, за будь-яких обставин, варто заради майбутнього, збереження важливих моментів здорового спілкування, родинного затишку та конструктивного співпрацювання.