Заборона на радощі під час війни
Останнім часом досить часто можна почути чи прочитати, що часи не ті, щоб радіти. Війна в Україні поставила не одне обмеження у житті громадян, змушуючи зупинятися та розмірковувати, перш ніж щось розпочинати (чи можливо наразі?, чи варто?, чи не ускладнить життя іншим те або те?).
Але, незважаючи на складні обставини, треба розуміти, що життя є і воно продовжується, заповнюючи своїми кольорами нас. Людство завжди наповнене як позитивними моментами, так і негативними. Мабуть, неможливо уявити, що існування буде лише зі знаком «+», або тільки «-», зазвичай маємо балансувати між різними станами і сприймати виклики життя торуючи свій шлях, яким би він складним не був.
Хочеться нагадати про психологічну складову і значущість радощів, навіть у важкі часи. Власне, це не тільки про психологічний, це безпосередньо і про фізіологічний стан. Якщо провести аналогію з медициною та її засобами у подоланні хвороб, можемо згадати давню рекомендацію – лікування радістю, коли під час застосування такої «терапії» було підтверджено значне покращення саме фізіологічного стану пацієнтів, через розслаблення та відчуття задоволення (так організм виділяє гормони, які покращують показники імунних клітин та тих компонентів, які суттєво пришвидшують одужання).
Повертаючись до заборони радощів під час війни (у здоровому розумінні), мимоволі можна констатувати, що люди готові підтримувати і розуміти, співчувати у горі та труднощах, налаштовуючись на мінорний лад, при цьому не встигаючи врівноважувати позитивом, який також необхідний для здорового функціонування. Наша фізіологічна система налаштована так, що психоемоційний стан часто диктує виділення гормональною системою тих чи інших складових. Наприклад, напруження та стрес – буде підвищено адреналін та кортизол, радість – серотонін та ендорфіни. У всьому має бути здоровий баланс, оскільки неврівноваженість може потягнути за собою складні наслідки. Так чому ж все ж таки так важливо зберегти здатність радіти під час війни? Відповідь проста – тому що це дасть можливість і ресурси для подолання, фокусуючись не тільки на напруженні, а й на розслабленні можна підтримувати у нормі свій організм. Звичайно річ іде не про крайнощі у проявленні радощів, коли це не переходить межу розумного та не чинить кривди, і тим паче не суперечить збереженню життя.
Так які вони радощі під час війни? У когось – це філіжанка кави і згадка про задоволенні від процесу налаштування на гарний день. Комусь – перегляд приємних новин, споглядання природи, зустріч з друзями, або звичайне спілкування телефоном. Іншим – похід у магазин, купування солодощів, спонтанний танок. А комусь – мимоволі впіймана посмішка перехожих; коли сумні думки перекривають відчуттям надії, що життя є, і воно продовжується в усміхненому малюку, гарній квітці, зелених кронах дерев, чудовому блакитному небі, смаку води з криниці та інших дрібницях, які часто у мирний час бувало ніколи помітити.
Не забороняйте собі радощі, бо вони можуть дати вам набагато більше, ніж ви очікуєте, підтримуючи відчуття життя та його смак ❀.