Почуття провини

Почуття провини є однією з складових всього спектру почуттів людини. Таке почуття має як деструктивну природу, так і конструктивну. Почуття провини виникає на зроблені людиною помилки, як форма реагування на попередні некоректні кроки, або нав’язане навмисно кимось, хто впливає на особистість.

Добре, коли провина стимулює бажання виправити помилку, тому що це дає шанс не тільки вирішити конфлікт, примиритися з близькою людиною, а й переосмислити поведінку. Зазвичай провина стимулює швидке коректне реагуванням, коли якнайшвидший вихід з некомфортної ситуації стане полегшенням для усіх. Тобто почуття провини не повинно на довго затримуватися у свідомості, щоб не приносити додаткове навантаження на психіку людини та не ставати тягарем.

Проте є й хворобливе почуття провини, коли відбувається нав’язування ззовні, або самонав’язування такого почуття. Наприклад, коли батьки звинувачують дитину, у тому, що вони щось не отримали через те, що в них є діти і їм необхідно було віддавати усе життя на них. Так малеча з самого дитинства отримує відповідальність за свою появу у світі (хоча вона аж ніяк не вирішувала це), ще й провину, що зіпсувала життя батькам. Така провина є деструктивною, що може призвести до цілого ланцюгу комплексів меншовартості та неповноцінності.

Ознаками деструктивного почуття провини є:

• Патологічна образливість
• Схильність до самозвинувачення
• Небажання досягати цілей, іноді і відсутність таких
• Очікування звинувачень ззовні, як норма життя
  
  

За таких умов формування особистості призведе до стратегії поведінки, коли вибачатися за своє існування переросте у звичку завжди брати на себе чужі помилки. Тоді ноша провини стане непосильною і під таким тягарем можуть формуватися згодом фактично усі можливі стосунки. Підсвідомо людина стане очікувати негативне ставлення на себе та намагатиметься згладжувати конфлікти там, де варто було б боротися та відстоювати свої межі.

Розбиратися з причинами такої провини не тільки варто, а й необхідно для здорового життя. Іноді розбір причинно-наслідкових ланок дає значущі результати, коли не тільки змінюється характер проявлення у соціумі, а й кардинально змінюється оточення, з’являються зовсім інші барви існування. Треба розуміти, що процес повернення до нормального сприймання себе досить тривалий і іноді він не одразу приносить швидкі результати, та він вартий того, щоб спробувати, аби змінити своє життя.